Касетна зброя і МГП

Аналітичні записки

Касетна зброя і МГП

8 серпня 2023

У липні 2023 року США оголосили про передачу Україні касетних засобів ураження “удосконалених звичайних боєприпасів подвійного призначення” (dual-purpose improved conventional munitions — DPICMs). За словами радника президента США з національної безпеки Джейка Саллівана, таке рішення спричинене поступовим спустошенням запасів унітарних боєприпасів, які постачаються в Україну. За його ж словами, постачання касетної зброї Україні припиниться, коли […]

Касетні боєприпаси можуть вистрілюватися з артилерії, реактивних систем залпового вогню, ракетних комплексів чи скидатися авіацією. Їхня особливість полягає у тому, що завдяки дії вишибного заряду, на заданій ділянці траєкторії розривні суббоєприпаси відділяються від корпусу снаряда та розсипаються по великій території. Така зброя може бути ефективною для знищення живої сили, артилерійських позицій та броньованої техніки на відкритій території.

Касетні (кластерні) боєприпаси — вибухова зброя, яка випускає або викидає менші суббоєприпаси.

У цьому випадку мова йде про передачу Україні 155-мм касетних снарядів M864. Касета такого снаряда всього містить 72 бойові елементи: 48 суббоєприпасів M42 та 24 суббоєприпаси M46. За інформацією Пентагону, відсоток суббоєприпасів, що не детонують складає всього 2.35%. Водночас у публічному звіті про використання збройними силами США мін під час війни у Перській затоці 2002 року зазначається, що рівень відмови у детонації суббоєприпасів М42 та М46 складає понад 14%.

Як і будь-який інший тип зброї, касетна зброя може становити ризики для цивільного населення. Подекуди ці ризики вищі, як-от, наприклад, у разі її застосування у густонаселених районах. Також суббоєприпаси можуть не розірватися, і до їхньої ліквідації спеціалістами становити загрозу цивільному населенню.

З цих причин низка міжнародних організацій виступила проти надання Україні касетних боєприпасів. Наприклад, Human Rights Watch стверджували, що їхнє “використання у районах з цивільним населенням робить напад невибірковим, що є порушенням міжнародного гуманітарного права, і, можливо, воєнним злочином.” Водночас Cluster Munitions Coalition повідомила, що шокована рішенням передати Україні касетні боєприпаси. Раніше, у серпні 2022, Міжнародний Комітет Червоного Хреста заявляв, що “будь-яке використання касетних боєприпасів будь-де і будь-ким має бути засуджено”.

Що насправді каже міжнародне право збройних конфліктів про касетні боєприпаси?

Правозахисні організації посилаються на Конвенцію про кластерні боєприпаси, яка забороняє використання, трансфер, виробництво та накопичення касетних боєприпасів. Конвенцію ратифікували 111 країн, однак Україна, США та Російська Федерація не належать до цього переліку. До того ж не можна стверджувати що норми, сформульовані в Конвенції, набули статусу звичаєвих. Для формування міжнародно-правового звичаю необхідна достатньо поширена, репрезентативна та послідовна практика держав разом з opinio juris (визнання державами правової обов’язковості практики). Враховуючи те, що Конвенцію не підписало понад 70 країн, серед яких власники найбільших арсеналів артилерії (такі як США, Китай, Російська Федерація, Південна Корея, Пакистан, Індія та Туреччина), очевидно, що наявна станом на сьогодні практика держав щодо заборони касетних боєприпасів не є ані достатньо поширеною, ані репрезентативною для формування міжнародно-правового звичаю щодо касетних боєприпасів. Разом із тим, як і щодо будь-якої іншої зброї, міжнародне право регулює способи й порядок її застосування.

А як щодо правила розрізнення та заборони невибіркових нападів?

Human Rights Watch, Amnesty International та Міжнародний Комітет Червоного Хреста називають касетні боєприпаси зброєю невибіркової дії і виступають проти будь-якого їх використання.

Згідно ст. 51 Додаткового протоколу І до Женевських Конвенцій 1949 року, який є чинним для України та Російської Федерації, “напади невибіркового характеру заборонено”. До таких належать:

напади, не спрямовані на конкретні військові цілі;
напади, при яких застосовуються методи або засоби ведення воєнних дій, які не можуть бути спрямовані на конкретні військові цілі;
напади, при яких застосовуються методи або засоби ведення воєнних дій, наслідки яких не можуть бути обмежені, як це вимагається згідно з цим Протоколом; і які, таким чином, у кожному такому випадку вражають військові цілі й цивільних осіб або цивільні об’єкти, не розрізняючи їх.
напад шляхом бомбардування будь-якими методами або засобами, при якому як єдиний воєнний об’єкт розглядається ряд явно пов’язаних один з одним і розрізнюваних військових цілей, розміщених у місті, у селі чи в іншому районі, де сконцентровані цивільні особи або цивільні об’єкти;
напад, котрий, як можна очікувати, попутно потягне за собою втрати життя серед цивільного населення, поранення цивільних осіб та шкоду цивільним об’єктам, або те й інше разом, які були б надмірними щодо конкретної і безпосередньої воєнної переваги, якої передбачається таким чином досягти.

Чи можна на підставі цього стверджувати, що будь-яке бойове застосування касетних боєприпасів буде нападом невибіркового характеру? Ні.

Для того, щоб провести аналіз необхідно всебічно розглянути контекст та умови застосування зброї. Якщо бомбардування касетними боєприпасами військових цілей, розташованих поруч із цивільними об’єктами, дійсно буде порушенням міжнародного права, то застосування їх суто проти військових цілей із вжиттям необхідних запобіжних заходів щодо безпеки цивільного населення відповідатиме нормам права збройних конфліктів (міжнародного гуманітарного права).

Чи усвідомлює Україна ризики?

Як заявила заступниця постійного представника України при міжнародних організаціях у Відні Наталія Костенко: “Україна залишається повністю відданою своїм зобов’язанням за міжнародним правом. Конкретний тип боєприпасів, наданих на даному етапі відбиття російської агресії, відповідає найнагальнішим потребам Збройних Сил України. У тісній співпраці з нашими міжнародними партнерами, українське військове командування ретельно оцінило потенційні ризики для цивільного населення”.

Цю тезу широко розкрив і Міністр оборони України Олексій Рєзніков. На своїй сторінці у Twitter він означив 5 принципів, яких Україна пообіцяла дотримуватися у звʼязку з передачею їй касетних боєприпасів. Серед них, правозахисників мали би найбільше зацікавити два наступні:

боєприпаси не використовуватимуться в міських районах, щоб уникнути ризиків для цивільних. Касетні боєприпаси будуть використовуватися тільки в місцях скупчення російських військових;
території на яких використовувались касетні боєприпаси, після деокупації та перемоги України, стануть пріоритетними для розмінування.

З вищенаведеного витікає, що Україна цілком усвідомлює ризики для цивільного населення, які несе використання касетної зброї, і своїми діями вона готова ці ризики мінімізувати.

Враховуючи критичну нестачу унітарних артилерійських снарядів для контрнаступу, незастосування касетних може призвести до значного відтермінування або навіть унеможливлення деокупації як такої. В такому випадку окуповані території України, на яких відбуваються бойові дії можуть ніколи не стати безпечними для цивільного населення.

Варто розуміти також і те, що російсько-українська війна є найінтенсивнішою артилерійською війною з часів Другої світової. Деокуповані території, а також території, що прилягають до лінії фронту вже надзвичайно забруднені різними типами нерозірваних снарядів, бомб та мін (unexploded ordnance, UXO). Очищення та убезпечення цих територій від нерозірваних снарядів можливе лише у випадку прориву облаштованих росіянами ліній оборони та активної роботи з розмінування, яку, як ми спостерігали, проводять українські сили одразу після деокупації територій. З огляду на обіцянку України, використовувати касетні боєприпаси лише для атак по скупченнях російських військ, а також пріоритезувати розмінування тих територій, де вони будуть використанні, реальні ризики для цивільного населення від нерозірваних суббоєприпасів значно зменшуються та не перевищуватимуть тих, які вже існують від забруднення території нерозірваними снарядами інших типів.