Сам собі ворог

З моменту розпаду СРСР, РФ брала участь у збройних конфліктах як на території колишніх республік Радянського Союзу, так і, в більш пізній час, за їхніми межами. Одним з перших випадків застосування російських збройних сил за кордоном був конфлікт на території Республіки Молдова, що мав місце між останньою та так званою Придністровською народною республікою («ПМР»). Під час гострої фази конфлікту у 1992 році російська армія, розквартирована на той момент у Придністров’ї, надавала підтримку неурядовим збройним формуванням «ПМР» та, в низці випадків, безпосередньо залучалася до конфлікту.

Повномасштабне ж застосування російських збройних сил вперше мало
місце під час Першої російсько-чеченської війни у 1994-1996 роках. У вересні 1999 року конфлікт отримав своє продовження у вигляді Другої російсько-чеченської війни, регулярна частина котрої тривала з 1999 по 2000 роки. Російська Федерація позначала бойові дії в Чечні «проведенням контртерористичної операції». Керівництво операціями здійснювалося представниками Федеральної служби безпеки (ФСБ) та Міністерством внутрішніх справ (МВС). Від МВС були залучені внутрішні війська, спецпризначенці ОМОН та СОБР, спецназ міністерства юстиції. Серед військовослужбовців були залучені: 63 окремий мотострілецький батальйон, 9 окремий танковий батальйон, 108 розвідувальний батальйон.

Як відзначалося у доповідях правозахисних організацій та в рішеннях Європейського суду з прав людини, збройні конфлікти в Чечні супроводжувалися скоєнням військовослужбовцями та представниками правоохоронних органів РФ воєнних злочинів та злочинів проти людяності.

Ще один збройний конфлікт за участю РФ мав місце на території Грузії у 2008 році. Активне протистояння між силами Росії, Абхазії та Південної Осетії з однієї сторони та Грузії з іншої тривало понад тиждень. 16 серпня 2008 року президент Грузії та президент РФ за посередництва президента Франції підписали угоду про припинення вогню. Передбачалось повернення військових на позиції, які вони займали станом на 6 серпня 2008 року, та участь російських військовослужбовців в забезпеченні безпеки до розгортання в регіоні міжнародних спостерігачів. Однак, міжнародним спостерігачам було відмовлено в доступі на території Абхазії та Південної Осетії, а уже 26 серпня РФ визнала «незалежність» цих двох республік та залишила там військовий контингент чисельністю приблизно 7600 осіб.

Попри нетривалість активної фази конфлікту, подіями серпня 2008 року та подальшою окупацією території Грузії зацікавився МКС, який вбачав у діях російських військових порушення законів та звичаїв війни. Серед злочинів, які вчинили військові ЗС РФ, було зафіксовано:

• злочини проти людяності: вбивства та насильницькі переміщення осіб;
• воєнні злочини: атаки на цивільне населення, умисні вбивства, умисні
  атаки миротворчого контингенту і знищення та розграбування майна.

У вересні 2015 року РФ вступила у збройний конфлікт у Сирії. Як і у випадку з конфліктом у Чечні, офіційною підставою для участі РФ стала «боротьба з тероризмом». Президент РФ після отримання дозволу від Ради Федерації зазначив: «…єдиновірний шлях боротьби з міжнародним тероризмом […] це діяти на випередження боротися і знищувати бойовиків та терористів на вже захопленій ними території, не чекаючи коли вони прийдуть до нашої домівки […]. Загальновідомо, що в лавах терористичної організації «Ісламська держава», […] сьогодні знаходяться тисячі вихідців з європейських держав, Росії та пострадянських країн. Не потрібно бути спеціалістом, щоб зрозуміти: якщо вони досягнуть успіху в Сирії, то це неминуче прийде до РФ».

Збройний конфлікт в Сирії ознаменувався масовими порушеннями прав, застосуванням тактики «спаленої землі», систематичним нанесенням
авіаударів по цивільних об’єктах тощо. Серед озброєння, яке використовувалося в атаках, що завдавали шкоди цивільним об’єктам, були ракети «Калібр», «Точка-У» та «Іскандер». Окрім того, використовувалися некеровані авіаційні снаряди, як-от осколково-фугасні авіаційні бомби.

Міністр оборони РФ Сєргєй Шойгу у зв’язку з участю збройних сил у цьому конфлікті зазначав, що ЗС РФ мати на меті отримання справжнього бойового досвіду для 48.000 військовослужбовців та випробування військової техніки.

Крім регулярних частин Збройних сил РФ, у Сирії воювали також представники приватної військової компанії «Вагнер». За повідомленнями окремих джерел, вони можуть бути причетні до скоєння на території Сирії воєнних злочинів та інших порушень міжнародного гуманітарного права у вигляді вбивств цивільних осіб, знищення культурної спадщини, нелегальної торгівлі старовинними цінностями та участю в перерозподілі природних ресурсів (нафти).